Чи буває крадіжка виправданою добрими намірами чи власними амбіціями? Чи можна публікувати чужий твір під власним ім’ям, щоб він не зник у небутті? Чи можна передбачити наслідки, до яких призведе ця дія?

Джейкоб Фінч Боннер більш за все на світі хотів стати письменником. Завжди! Але після першого успіху свого роману «Відкриття дива» він більше ні на що путнє не спромігся і займався тим, що вже чотири роки викладав курс літературної творчості в американському коледжі Ріплі, що у дивовижному куточку північного Вермонту. Коли він заходив у свій кабінет та ставив на стіл портфель, його охоплювало відчуття, дуже схоже на відчай. Мрії не здійснюються…

Тому тепер Джейк лише удавав із себе письменника, видатного письменника. Він вважав, що єдиний шлях знову повернутись на Олімп був лише через 12 папок з роботами його студентів, в яких він мав відкрити письменницькі таланти. Ввечері Джейкоб увімкнув настільну лампу і без ентузіазму взявся до перевірки.

«Скільки разів, він потім шкодуватиме, що так глибоко, так фатально помилявся? Скільки разів, незважаючи на приголомшливу удачу, яка випаде йому завдяки одній з цих папок, він пошкодує, що не позадкував зі свого голого кабінету, не вийшов по своїх власних брудних слідах у коридор, не повернувся до машини й не повторив багатогодинну поїздку – назад до Нью-Йорка, до свого середньостатистичного особистого провалу? Дуже багато разів, та що вже поробиш. Уже було запізно.»

Читайте роман Джин Ганфф Кореліц «Задум» і діліться своїми відгуками про нього у нашому Книжковому блозі та у соцмережах. Книга яку #варто_почитати.