Енеїді Івана Котляревського – 225 років!

Надрукована в 1798 році, поема-бурлеск відкрила нову добу в історії української літератури і літературної мови, стала справжньою енциклопедією життя українського народу, мала великий вплив на формування та зростання самосвідомості  українців.

Класика, скажете ви. 

Ні, абсолютне віддзеркалення української реальності. 

Адже і сьогодні оповідь Котляревського жива й конфліктна, містична і міфічна, сповнена впізнаваних символів і смислів. І взагалі, коли відволіктися від «античної» складової, то це розповідь про наші сучасні реалії, життя України сьогоденної.

А ось і аргументи:

Мова: рідна, знайома, барвиста, соковита, приправлена гострим перчиком українського гумору. Автор знайомить нас, своїх нащадків, з назвами страв, ігор, танців, предметів побуту, одягу... Саме поема «Енеїда» заклала підвалини написання літературних творів розмовною українською мовою – тією, якою спілкувалися і спілкується абсолютна більшість українців. А деякі мовні «смаколики» не гріх запозичити і до сучасного вжитку.До речі, Іван Котляревський використав у творі й слова, які були поширені у Чернігівській губернії, теперішній Сумській та Харківській областях.

Війна та патріотизм: це про нас і зараз. Про руйнування Батьківщини ворогами. Про гіркий смак поразки та кривавої перемоги. Про побратимів, загинувших в полум’ї бою. Про спалені і винищені землі. Про поневіряння наших одноплемінників, яких переселили на чужі землі. Про пошук союзників для боротьби з ворогом. Про подолання тирана, який прийшов знищити чужу державу і про відбудову нової держави, що в своєму розвитку змушена стикатися з потужними протидіями.

Часто безсмертний твір Котляревського називають «історією України в часі, що пливе морськими хвилями». 

Військова героїка: поема містить солонуватий присмак заліза козацьких шабель, які в боях здобувають таку важку та омріяну Перемогу. Коли Котляревський пише про спалення греками Трої, він має на увазі і факт руйнування царицею Катериною ІІ Запорізької Січі. Автор перетворює троянців на козаків – мужніх, завзятих, готових до останнього боронити свою державу та свободу. А від козаччини, можна продовжити і далі — УНР, УПА, сьогоднішні захисники України. Такі Енеї не бояться ні пекла ні раю прямуючи до своєї мети.

Протистояння імперській культурі: провінційна, простонародна і бурлескна «Енеїда» відкидає елітарність і допомагає протистояти імперській культурі, вберегтися від імперської асиміляції. У Москві, Петербурзі "Енеїду" сприймали іронічно: «О, поема малороською мовою», сміялися. Та це був підривний сміх, тому що у той час таким веселим сміхом у Російській імперії ніхто не сміявся, як і зараз. У перспективі це дало результати. І за це його варто поцінувати автора.

Суспільство: дуже схоже на сьогоднішнє. «Олімпська» верхівка суспільства в образах богів і земних вельмож носить вишиванки, плете інтриги, ненавидить одне одного, брутально розмовляє. Знайоме нам і хабарництво чиновників, злодійство, інтриганство, підлабузництво, здирництво, пихатість, безкультур’я, кругова порука, зловживання службовим становищем. Але висміюванням цих явищ, їх зниженням, здрібнінням, опобутовленням, комічним поданням Котляревський допомагає протистояти і поборювати згубну політику можновладців, які заради власних мізерних інтересів ладні принести в жертву вітчизну і свій народ.

Палкі пристрасті: любов, чуттєвість, шаленство, еротика, зміна молодиць і навіть самогубство покинутої жінки. Чим не розповідь про сучасного пікапера, який крокує життям, зваблюючи жінок?  А чи таким був Еней? В поемі панує вічний і непереможний Ерос, але це умова нашого існування, насолоди життям з усіма його виявами, від ницих до піднесених,  результат життєлюбства, життєствердження та відродження нашого народу.

Кулінарні шедеври: меню за «Енеїдою» може стати фішкою будь-якого ресторану. І вибирати відвідувачам таки буде з чого, бо в «Енеїді» згадується близько 170 страв, описуються рецепти приготування, традицій та ритуальні обряди, пов’язані зі споживанням їжі, коріння яких сягає глибокої давнини. До речі, в тексті дуже багато порівнянь, зав’язаних на їжі: парубок — обточений мов огірок, дівчата порівнюються з ягідками-кислицями, або навіть з гречеськими ковбасами.

І наостанок.

Порушення авторських прав: перші три частини «Енеїди» були видані видавцем і меценатом з Конотопа Максимом Папурою та його помічником Йосипом Каменецьким. Цікаво, що про свою ініціативу вони нічого не повідомили Івану Котляревському. Однак його авторство було зазначено у назві твору “Энеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским”.

На що Котляревський  образився і дав відсіч у сценах подорожі Енея, запроторивши видавців до пекла, де їх «шкварили на шашлику» і «гарячу мідь лили за шкуру».

Порушникам авторських прав варто замислитися.

Окремим бонусом іде сміх: щирий, добрий, радісний, місцями саркастичний, бо автор мав незрівнянний літературний талант сміхотворця – бурлескного травестатора, пародиста, гумориста й сатирика.

А ще задоволення, що долучився до світової поетичної перлини, яку читав навіть Наполеон Бонапарт.

За твором звертайтеся до бібліотеки СумДУ. У нас є видання «Енеїди» І. Котляревського навіть 1955 року!