Наше професійне свято, Всеукраїнський день бібліотек, ми традиційно щороку зустрічали у найцікавіших куточках нашої прекрасної країни: в Києві, Умані, Полтаві, Чернігові, Качанівці, Батурині... 

Минулого року ми відвідали Харків - могутнє та величне місто, де багато хто з нас здобував вищу освіту. Тут ми завітали до Фельдман-ЕкоПарку та парку ім. М. Горького. У день поїздки стояла погожа осіння днина. Ще рік тому здавалося, що погода може стати перешкодою. Як показав час, тільки НЕлюди і обставини можуть зруйнувати плани, надії, долі, життя... Це була яскрава і насичена подорож із посмішками, спогадами та яскравими фото. Ніхто й гадки не мав, що ця поїздка у новому 2022 році відгукнеться в наших серцях моторошним спомином про мирне життя міста-героя.

Звичне життя зупинилося взимку... 24 лютого, коли ворог прийшов на нашу землю зі зброєю. Міста і селища стали поступово перетворюватися на руїни, гинули мирні мешканці, ні в чому не винні діти, літні люди. Зі страхом та сльозами на обличчі люди покидали власні домівки, шукаючи захисту й безпеки в інших куточках України та за кордоном.

Приміщення бібліотеки спустіли. Працівники  розсіялися. Хтось виїхав гуманітарними коридорами за кордон або на захід України. Деякі з нас залишилися в Сумах, а дехто переїхав до батьків у навколишні села. І щоранку кожен з нас ставив «+» у  групі «Бібліотекарки» як знак того, що з тобою і твоєю родиною все гаразд.

Серце тривожно стискалося, коли одна з наших колежанок більше двох тижнів не виходила на зв’язок, бо знаходилася в селищі поруч із багатостраждальним окупованим Тростянцем. І як ми всі раділи, коли прийшла звістка, що в неї все добре.

Ми не стояли і не стоїмо осторонь, ми допомагаємо нашій країні і нашим захисникам. Вдень і вночі плели маскувальні сітки для нашої тероборони, готували їжу. Донатимо на ЗСУ, волонтеримо в Україні і за кордоном. 

Вранці 12 березня російські окупанти скинули п’ять бомб поблизу університету. Найбільше від російського авіанальоту постраждала чотириповерхова будівля Центральної бібліотеки. Ударною хвилею були вибиті майже всі вікна. Коли ми зайшли до приміщення, то побачили сумну й болючу картину: купа скла, розтрощені вщент вікна, безлад… А на вулиці - сніг, і холодний вітер дме на зелені квіти нашої «Зеленої бібліотеки».

Проте найбільше вразило те, як швидко прийшли на допомогу наші викладачі, співробітники, студенти, випускники і просто сторонні люди, яким було не байдуже. Ми звикли бачити студентів за книгою, за комп'ютером, а не з шуруповертами. Більшість із них тримали цей інструмент вперше, але у них було стільки бажання допомогти! У нас найкраща молодь! Їхні рішучі дії дають впевненість у тому, що все буде Україна.

Увесь цей непростий час ми не припиняли роботу. Надавали усі види інформаційних послуг у віддаленому режимі. А вже з 1 квітня ми почали працювати офлайн у приміщеннях бібліотеки. Продовжили викладання першокурсникам дисципліни «Основи академічного письма». Інформаційно підтримували студентів, які захищали кваліфікаційні роботи: консультували, допомагали з пошуком джерел інформації, проводили тренінги з написання і оформлення наукових робіт. Разом із викладачами наповнювали університетський репозитарій. Налагоджували співпрацю з колегами з Ліверпульського університету (Велика Британія).

З початком нового навчального року життя у бібліотеці продовжилося. У центрі уваги - наші студенти, яким випало на долю навчатися в умовах війни. 

Ми як ніколи згуртовані, віримо в ПЕРЕМОГУ, віримо в наших захисників! Цьогорічний Всеукраїнський день бібліотек вирішили відзначити волонтерською допомогою.

Впевнені: дуже скоро ми прокинемося в мирній Україні і продовжимо нашу традицію - подорожувати найцікавішими куточками нашої прекрасної країни!