“Він не просто любив медицину — це була пристрасть, 
що проявлялася в усіх аспектах роботи та життя”.
Наталія Сніцарь, донька

Бібліотека і далі працює над проєктом "СумДУ на сторінках Вікіпедії". Сьогодні завершили писати статтю про Андрія Олеговича Сніцаря. Ця публікація створювалась за "покликом душі". Прикро, що її вже не прочитає Андрій Олегович. 

Багато паперових та інтернет-джерел переглянули під час створення публікації. Людина-легенда... Неймовірно багато зробив для медицини Сумщини. Завдячуючи його професіоналізму, було врятовано десятки тисяч людей. "Студенти й інтерни обожнювали його й закохувалися в медицину завдяки його святій та відданій любові до мистецтва лікувати". 

Щиро вдячні за допомогу в редагуванні публікації:

Георгію – сину Андрія Олеговича, лікарю з медицини невідкладних станів;

Ірині Олександрівні Троцькій – медичному директору "Медичного клінічного центру інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького";

Юлії Наумко – його учениці, лікарю-ендокринологу;

Наталії Кармазіній за надане фото Андрія Олеговича.  

Вікіпедія розповідає про життєвий та професійний шлях доктора Сніцаря мовою фактів і цифр.

А якою він був  ЛЮДИНОЮ та ЛІКАРЕМ, найкраще розкажуть  спогади його колег та друзів:

"Він був тилом, кам'яною стіною, надійною страховкою ... Він був ідеалом, втіленням кращих людських якостей - людиною слова і діла, який ніколи не підведе, завжди виконає обіцяне, на якого можна покластися. Він володів нестримною енергією, шаленою працездатністю, почуттям відповідальності. Терпіти не міг необов'язковості і розхлябаності. Якщо ставив перед собою мету, робив все для її досягнення. 
Існують люди, готові працювати в режимі багатозадачності, в форматі 24/7. Вони знають відповіді на найнезручніші питання. Рівень їх знань прирівнюється до обсягу Вікіпедії. Вони ніколи не втомлюються і виконують свої обов'язки, часто нелегкі і складні, відчуваючи задоволення — це все про нього ". 
Ірина Троцька

"Завдяки старанням  лікаря Сніцаря довірена йому лікарня стала однією з кращих в країні, так що справа його дійсно живе".
Євген Комаровський, дитячий лікар

"Це був величезний розум у поєднанні із шаленою жагою до пізнання. Ми розмовляли з ним про науку, нанотехнології. Коли я зрозуміла, що для того, аби вижити, потрібні терпіння і час, то саме його енергiя допомогла мені пройти цей шлях. Колись моя знайома психологиня сказала: аби вилікувати тяжко хвору людину, її треба в себе закохати. Ми всі були в нього закоханi. Закоханi й донині". 
Наталія Кармазіна, фотохудожниця, колишня пацієнтка 

"Яким він був оптимістом і життєрадісним, а як він писав, я вперше відкрив десь рік тому його сторінку у фейсбуці і був вражений, та і не тільки я, а й мої медсестри, і просто люди, які заходили на його сторінку, були вражені його письменницьким талантом".
Юрій Камєнєв, лікар-інфекціоніст

(Створена ним сторінка у фейсбуці "Доктор Сніцарь" налічує понад 25 тис. підписників. Дякуючи Юлії Наумко, сторінка і сьогодні постійно оновлюється).

"Публіцист, який комплексно і об’єктивно розглядає інфектологічний сегмент проблеми «Людина та її здоров’я»; лікар-блогер, вільний від професійного снобізму, який виробив легку і доступну манеру оповіді – просто про складне, на змішуванні літературних стилів, з неабиякою часткою гумору та самоіронії, що не уникає «незручних» тем, щедро дарує свої професійні напрацювання і життєвий досвід, захопленість художнім словом і музикою, а головне – перевірену часом і обставинами переконаність, що добро в нашому житті підкоряється закону бумеранга".
Наталія Іваній, редакторка книги "Нариси інфектології"

Нещодавно ми згадували  про книгу Андрія Олеговича “Нариси інфектології” в статті "Чому маска захищає від вірусів?" До речі, вона є в нашій Бібліотеці. 

Доктор Снiцарь назавжди залишився в пам'яті  колег, знайомих та його пацiєнтiв.

"Якщо людинi цiкаво, якщо її щось дивує, 
тримає на цiй Землi — люди, справа, — вона боротиметься". 
Андрiй Сніцарь